gryva

Завдання сучасного Українського козацтва.

19 Feb 07 15:25:54 GMT

Завдання сучасного Українського козацтва

1. Кожен, хто вважає себе козаком і є членом козацької громади, повинен усвідомити, що поза всі свої громадські, професійні та посадові обов’язки в суспільстві, поза свої політичні, соціальні та інші вподобання, передусім він – Український козак – Лицар, а отже, людина гідна, само поважна, самодостатня. А звідси – його манера поводження і мислення, стиль його життя, принцип його світобачення.
2. Усю пропаганду козацького відродження слід налагодити в такий спосіб, щоб вирвати його з площини фольклоризації та театральщини. Козацтво повинно об’єднати зусилля інших громадських організацій, які діють на теренах України, з метою впровадження в життя рішень Президента України Гетьмана України та Уряду України.
3. Щоб інтегрувати козацькі ідеали в міжнародний громадсько-політичний рух, в Європейську Спільноту, слід далекоглядно поєднати жорстке самовиховання кожного з козаків із громадським та суспільним вихованням, із козацько-лицарською ідеологією.
4. Всі козацькі організації повинні чітко виконувати рішення нашого найвищого орану – Ради Українського козацтва при Президентові України, а Рада має виробити дієві механізми для реалізації як оперативних завдань козацького життя, так і державних програм розвитку Українського козацтва.
5. Кожен, хто стає козаком, повинен запитати себе, чи готовий він до цього. Щоб стати козаком, потрібно прийняти передумови: це служба Українському народові, Гетьману України, козацькій громаді та дисципліна.

Висловіть свою думку. Не будьте осторонь процесів, які відбуваються поряд з Вами. Ви маєте право сказати своє слово.

Чим козак відрізняється від звичайного громадянини?

19 Feb 07 15:22:39 GMT

Просимо надати свої міркування.

В чому ідея сучасного Українського козацтва?

19 Feb 07 15:16:58 GMT

Основна ідея сучасного Українського козацтва

Українське козацтво зосереджує основні зусилля на:
1. Впровадженні форм і методів управління козацькими організаціями, які базуються виключно на козацьких українських традиціях і звичаях (служіння інтересам державності та соборності України); відродженні інституту козацьких старійшин як носіїв звичаєвого козацького права та правонаступництва родового козацтва та інституту суду козацької честі як гаранта чистоти козацьких лав, честі та достоїнства козацьких організацій та всіх українських козаків.
2. Розвитку козацьких організацій (їх організаційної структури та економічної бази); захисту законних інтересів козаків.
3. Створенні та забезпеченні діяльності об’єднаних Рад козацьких організацій при центральних і місцевих органах влади з питань сприяння розвитку духовності, моральних засад, інтелектуального потенціалу Українського народу, зміцненні фізичного здоров’я нації, захисту державного суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості державних кордонів, недопущення втручання у внутрішні справи України; контролі діяльності козацьких організацій, які функціонують на підконтрольних цим Радам адміністративних територіях (село, місто, район, область України).
4. Сприянні розвитку української культури та захисту інтересів місцевих територіальних громад міст і сіл.

А як на Вашу думку? Приєднуйтесь і внесіть свій снесок у формування сузасного Українського козацтва.

Чи може діяти сучасна козацька організація без дотримання звичаєвого козацького права, положеннями якого керувалися козацькі організації у 16-20 ст.?

19 Feb 07 15:10:45 GMT

Правові основи ідеології сучасного Українського козацтва

ІДЕОЛОГІЯ (світогляд) – система філософських, політичних, правових, моральних, релігійних та мистецьких ідей і поглядів.
ПРАВО – система соціальних загальнообов’язкових норм, дотримання яких забезпечується державою (державне право) і окремими соціальними групами (звичаєве право).
ЗВИЧАЄВЕ (КОЗАЦЬКЕ) ПРАВО – система санкціонованих державою правових звичаїв, які є джерелом права у певній державі, місцевості або для певної етнічної чи соціальної групи, зокрема козацтва.
СОЦІАЛЬНА ГРУПА – історично та об’єктивно сформована спільність людей з певними відносинами між ними.
УКРАЇНСЬКЕ КОЗАЦТВО – спільність людей (соціальна група), яка сформована на основі єдності історичної свідомості, традицій і культури для спільної реалізації громадянами та юридичними особами своїх прав і свобод і діє відповідно до своїх статутів (положень), які розроблені за звичаєвим козацьким правом у межах Конституції та чинного законодавства України.
ГЕТЬМАН УКРАЇНИ – голова Ради Українського козацтва, Президент України.
РАДА УКРАЇНСЬКОГО КОЗАЦТВА – консультативно-дорадчий орган при Президентові України.
КОЗАЦЬКІ ОРГАНІЗАЦІЇ – козацькі громади, ради та центри, братства, товариства, навчальні заклади, які легалізовані відповідно до чинного законодавства України.
КОЗАЦЬКА ГРОМАДА – місцева козацька організація громадян, що відносять себе до козаків та добровільно об’єдналися з метою спільного задоволення своїх потреб.
КОЗАЦЬКІ РАДИ ТА ЦЕНТРИ – органи управління (керівні та виконавчі) козацькими організаціями.
КОЗАЦЬКІ БРАТСТВА – об'єднання, які створюються для спільної реалізації козаками своїх корпоративних прав.
КОЗАЦЬКІ ТОВАРИСТВА – підприємства чи громадські формування, утворені козаками для задоволення та захисту своїх законних соціальних, економічних, гуманітарних, творчих, вікових, національно-культурних, освітніх, спортивних та інших спільних інтересів або особистих потреб.
КОЗАЦЬКІ НАВЧАЛЬНІ ЗАКЛАДИ – навчальні заклади, які створюються козацькими радами та центрами для підготовки спеціалістів потрібного профілю.

Проект Закону України "Про Українське козацтво" травень 2007 року

01 Jun 07 22:50:43 GMT

Просимо направити нам Ваші зауваження і пропозиції.
Закон буде поданий на розгляд Верховної Ради України восени цього року.

Дякуємо.

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про Українське козацтво

Право громадян на свободу об'єднання є невід'ємним правом людини. Це право закріплено Загальною декларацією прав людини і гарантується Конституцією та законодавством України. Держава сприяє розвитку політичної та громадської активності, творчої ініціативи громадян і створює рівні умови для діяльності їх об'єднань.
Цей Закон визначає правовий статус Українського козацтва в Україні.

1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Завдання Закону

Завданнями цього Закону є:
гарантування права на свободу об'єднання громадян України в козацькі організації та здійснення цього права;
забезпечення відповідно до Конституції України, Декларації про державний суверенітет України та норм міжнародного права, визнаних Україною, соціальної справедливості, рівності, захисту прав і законних інтересів громадян України, що відносять себе до козаків;
визначення обов’язків держави щодо Українського козацтва та його козацьких організацій;
визначення обов’язків Українського козацтва та його козацьких організацій перед державою і суспільством.

Стаття 2. Визначення термінів

Українське козацтво – спільність людей (соціальна група), яка сформована на основі єдності історичної свідомості, традицій і культури для спільної реалізації громадянами та юридичними особами своїх прав і свобод і діє відповідно до своїх статутів (положень), які розроблені за звичаєвим козацьким правом у межах Конституції та чинного законодавства України.
Українське козацтво є спадкоємцем і продовжувачем ідейних, духовних і моральних засад українських козаків, правонаступником козацьких організацій, які діяли в Україні з метою відновлення незалежності України, її духовних, культурних, організаційних, військово-патріотичних і господарських традицій.

Звичаєве козацьке право – система санкціонованих державою правових звичаїв, які є джерелом права для Українського козацтва.

Український козак – особа, громадянин України або іншої держави, яка є членом однієї з козацьких організацій, дотримується Кодексу честі українського козака і має посвідчення встановленого зразка.

Козацькі організації – козацькі товариства, які легалізовані відповідно до цього Закону.

Козацький реєстр – інформаційна база, яка містить відомості про українських козаків – індивідуальних членів козацької організації.

Козацькі товариства – підприємства чи громадські формування, утворені українськими козаками для задоволення та захисту своїх законних соціальних, економічних, гуманітарних, творчих, вікових, національно-культурних, освітніх, спортивних та інших спільних інтересів або особистих потреб.

Козацький округ – територіальне об’єднання козацьких організацій, які здійснюють свою діяльність в існуючих межах Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.

Рада Українського козацтва – консультативно-дорадчий орган при Президентові України, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністраціях.

Верховний отаман Українського козацтва обирається представниками козацьких округів на Великій козацькій раді України із числа керівників козацьких організацій.

Велика козацька рада України – найвищий орган козацького самоврядування в Україні.

Генеральна канцелярія Українського козацтва – вищий організаційно-координаційний центр козацьких організацій України.

Гетьман України – Президент України – голова Рада Українського козацтва при Президентові України.

Державний реєстр козацьких організацій України (Державний реєстр) – інформаційна база, яка містить відомості про козацькі організації України.

Орган з питань розвитку Українського козацтва Секретаріату Президента України – відповідний орган, який здійснює регулювання Державної козацької служби.

Орган формування Державного реєстру козацьких організацій України – відповідний орган Міністерства оборони України на який покладені завдання по формуванню Державного реєстру.

Орган виконавчої влади у справах козацьких організацій в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі – відповідний Орган Кабінету міністрів Автономній Республіці Крим, державних адміністрацій областей і міст Києва та Севастополя, який здійснює регулювання Державної козацької служби на території відповідного козацького округу.

Державна козацька служба – виконання українськими козаками функцій, узгоджених козацькими організаціями з місцевими органами державної виконавчої влади.

Посвідчення українського козака – документ встановленого зразка, який посвідчує особу його власника та підтверджує факт надання йому в Україні статусу українського козака і є дійсним для реалізації прав та виконання обов'язків, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Козацьке звання – спеціальне звання, яке присвоюється члену козацької організації у встановленому порядку.

Козацький однострій – формений одяг із знаками розрізнення встановленого зразка, на носіння якого мають право члени козацьких організацій.

2. ДЕРЖАВНА ПОЛІТИКА ЩОДО РОЗВИТКУ УКРАЇНСЬКОГО КОЗАЦТВА ТА СТАТУС КОЗАЦЬКИХ ОРГАНІЗАЦІЙ

Стаття 3. Законодавство України про Українське козацтво

Законодавство України про Українське козацтво складається з Конституції України, відповідних Указів Президента України, цього Закону та інших законодавчих актів України, виданих відповідно до нього.

Стаття 4. Державна політика щодо розвитку Українського козацтва

В Україні здійснення державної політики щодо розвитку Українського козацтва є внутрішньою справою України.
Основними напрямами державної політики щодо розвитку Українського козацтва є:
додержання прав і законних інтересів Українського козацтва, повага до його традицій та внутрішніх настанов, якщо вони не суперечать чинному законодавству;
розробка і виконання державних програм розвитку Українського козацтва;
сприяння відродженню та розвитку історичних, патріотичних, господарських та культурних традицій Українського козацтва.

Стаття 5. Повноваження Гетьмана України

Гетьман України:
головує на Раді Українського козацтва;
затверджує зразок Статуту Українського козацтва;
затверджує Положення «Про спеціальні козацькі звання членів козацьких організацій, які включені до Державного реєстру козацьких організацій України» та інших положень, які регламентують діяльність Українського козацтва;
затверджує зразки козацької символіки, спеціальних козацьких одностроїв, нагород, погонів, шевронів, посвідчення українського козака та іншої козацької атрибутики;
повертає до Великої козацької ради України зразок Статуту Українського козацтва, зразки козацької символіки та атрибутики, а також положення, які регламентують діяльність Українського козацтва зі своїми вмотивованими і сформульованими пропозиціями для їх повторного розгляду.

Стаття 6. Повноваження Кабінету Міністрів України

Кабінет Міністрів України:
визначає у проекті Державного бюджету України обсяги фінансування заходів, які здійснюються на виконання цього Закону;
проводить інші дії, необхідні для виконання цього Закону.

Стаття 7. Повноваження Органу з питань розвитку
Українського козацтва Секретаріату Президента України

До компетенції Органу з питань розвитку Українського козацтва Секретаріату Президента України належить:
координація взаємодії інших органів виконавчої влади з питань, що стосуються Українського козацтва;
збір та аналіз інформації щодо козацьких організацій;
підготовка до розгляду Кабінетом Міністрів України пропозицій про визначення обсягів фінансування заходів, які здійснюються на виконання цього Закону;
підтримка організацій Українського козацтва в державах проживання української діаспори;
контроль за виконанням цього Закону.

Стаття 8. Повноваження Органу формування
Державного реєстру козацьких організацій України

До компетенції Органу формування Державного реєстру козацьких організацій України належить ведення централізованого обліку та створення централізованої інформаційної бази про осіб, які прийняті на державну козацьку службу.

Стаття 9. Повноваження Міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської
та Севастопольської міських державних адміністрацій

Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади залучають в установленому порядку козацьких громадських організацій до участі в:
забезпеченні охорони громадського порядку і державного кордону, здійсненні заходів із запобігання та припинення адміністративних правопорушень і злочинів, захисту життя та здоров'я громадян, інтересів держави від протиправних посягань;
ліквідації надзвичайних ситуацій, співпраці з особовим складом аварійно-рятувальних служб, пожежно-рятувальних підрозділів у питаннях щодо надзвичайних ситуацій та захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи;
здійсненні разом із підрозділами патрульно-постової служби органів внутрішніх справ та дільничними інспекторами міліції заходів із патрулювання на вулицях, в інших громадських місцях, зокрема, під час проведення масових заходів, державних та релігійних свят;
науково-пошуковій та громадсько-краєзнавчій роботі для виявлення нових об'єктів з історії Українського козацтва, публікації документів з історії України козацької доби, зокрема родоводів українських гетьманів, кошових, полковників та інших діячів;
створенні реєстру об'єктів історико-архітектурної спадщини та здійсненні обліку нерухомих пам'яток культурної спадщини, пов'язаних з історією Українського козацтва;
реалізації заходів із реставрації, відбудови, впорядкування пам'яток історії і культури Українського козацтва, в тому числі ремонту будівельних споруд колишніх січей та паланок, зі збереження природних історичних ландшафтів, де відбувалися козацькі битви, розташовувалися козацькі січі, паланки та інші об'єкти, пов'язані з історією Українського козацтва;
утворенні та розвитку козацьких мистецьких самодіяльних колективів, проведенні фестивалів козацької творчості, у змаганнях із козацьких бойових мистецтв;
наданні науково-методичної допомоги музеям і заповідникам у пропаганді історії, культури і традицій Українського козацтва;
створенні документальних та художніх фільмів, присвячених історії Українського козацтва та подіям козацької доби;
здійсненні заходів з розроблення та запровадження нових, у тому числі кінних, туристичних маршрутів, пов'язаних з оглядом місць та об'єктів, що відображають історію та традиції Українського козацтва;
заходах із військово-патріотичного виховання допризовної молоді, військовослужбовців, у проведенні інформаційно-пропагандистської роботи з особовим складом військових частин, присвяченої відзначенню важливих історичних подій в Україні;
фізкультурно-спортивній, туристично-краєзнавчій та культурно-просвітницькій роботі серед учнівської молоді, в організації дитячо-юнацьких військово-спортивних ігор, проведенні фізкультурно-оздоровчого патріотичного комплексу заходів у загальноосвітніх та професійно-технічних навчальних закладах;
реалізації заходів, спрямованих на подолання дитячої безпритульності та бездоглядності;
роботі з відновлення історичних назв населених пунктів, місцевостей, пов'язаних з історією Українського козацтва;
підготовці та внесенні пропозицій щодо присвоєння окремим частинам Збройних Сил України та іншим військовим формуванням, утвореним відповідно до законів України, почесних найменувань, пов'язаних з іменами видатних українських гетьманів, козацьких полководців та отаманів;
підготовці та випуску сувенірної продукції до знаменних дат з історії Українського козацтва та ювілейних річниць, пов'язаних з життям та діяльністю його видатних діячів;
наданні в установленому порядку підтримки козацьким організаціям у здійсненні заходів із виявлення місць поховань українських гетьманів та козацьких полководців в інших державах та можливого перепоховання їх в Україні, а також із виявлення пов'язаних з історією Українського козацтва предметів та документів, організації роботи з повернення їх в Україну.

Стаття 10. Повноваження Ради Українського козацтва

Рада Українського козацтва при Президентові України:
здійснює діяльність з метою забезпечення реалізації потенціалу козацької ідеї для консолідації українського суспільства, залучення козацьких громадських організацій до охорони культурної спадщини, фізкультурно-спортивної роботи, військово-патріотичного виховання молоді;
сприяє Міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям в залученні козацьких організацій до виконання Державних програм.

Стаття 11. Повноваження Органів виконавчої влади
з питань розвитку Українського козацтва

Органи виконавчої влади з питань розвитку Українського козацтва в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі створюються та діють з метою:
координації взаємодії інших місцевих органів виконавчої влади з питань, що стосуються Українського козацтва;
збору та аналізу інформації щодо діяльності козацьких організацій на території відповідного козацького округу;
утримує приміщення, необхідні для виконання своїх функцій органами керівництва відповідного козацького округу;
вирішення інших питань, необхідні для виконання цього Закону.

Стаття 12. Повноваження Великої козацької ради України

Діяльність Великої козацької ради України визначається Конституцією України, цим Законом, іншими нормативно-правовими актами України, статутами козацьких організацій та звичаєвим козацьким правом. Вона скликається Генеральною канцелярією Українського козацтва щорічно 14 жовтня та здійснює свою роботу за участю представників козацьких округів, які представляють всі козацькі організації України.
Місце проведення, представництво та порядок денний Великої козацької ради України визначається на Раді керівників козацьких округів, на підставі рішення якої Верховний отаман Українського козацтва видає наказ.
Велика козацька рада України може бути скликана позачергово на вимогу не менше 2/3 козацьких округів, а у особливих випадках – на вимогу Верховного отамана Українського козацтва.

Під особливими випадками слід розуміти таке:
Верховний отаман Українського козацтва з певних причин достроково бажає скласти свої повноваження;
необхідність у невідкладному вирішенні інших питань, що віднесені виключно до компетенції Великої козацької ради України.

Велика козацька рада України:
заслуховує й затверджує звіти Верховного отамана Українського козацтва;
обирає Верховного отамана Українського козацтва;
обирає керівників козацьких округів та подає їх кандидатури на затвердження Верховним отаманом Українського козацтва;
приймає зразок Статуту Українського козацтва Організації, вносить до нього зміни та доповнення, затверджує інші документи;
реалізує право власності на майно та кошти Українського козацтва;
дає наказ Верховному отаману Українського козацтва на рік.

Усі рішення Великої козацької ради України підписуються Верховним отаманом Українського козацтва.
Рішення Великої козацької ради України ухвалюються простою більшістю голосів і є правомочним за умови присутності не менше як 2/3 обраних делегатів.

Стаття 13. Повноваження Верховного отамана Українського козацтва

Верховний отаман Українського козацтва:
підписує всі документи, прийняті Великою козацькою радою України;
подає на затвердження Гетьману України зразок Статуту Українського козацтва, зразки козацької символіки, спеціальних козацьких одностроїв, нагород, погон, шевронів, посвідчення українського козака та іншої козацької атрибутики, а також положення, які регламентують діяльність Українського козацтва;
призначає та звільняє співробітників Генеральної канцелярії Українського козацтва;
затверджує кандидатури керівників козацьких округів;
представляє інтереси козацьких організацій на всіх рівнях владних структур, у громадських і міжнародних організаціях, партіях та рухах тощо.

Стаття 14. Статус козацьких організацій

Козацькими організаціями є організації, які легалізовані згідно з цим Законом.
Козацькі організації можуть мати всеукраїнський та місцевий статус.
До всеукраїнських козацьких організацій належать організації, діяльність яких поширюється на територію всієї України і які мають легалізовані місцеві осередки не менше ніж в половині обласних адміністративно-територіальних одиниць.
До місцевих козацьких організацій належать міські (сільські), районні та обласні організації, діяльність яких поширюється на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці.
Козацькі громадські організації, які легалізовані згідно з Законом України «Про об’єднання громадян» є виключно громадськими організаціями без права використання козацької символіки, козацьких одностроїв і козацьких звань. Для набуття статусу козацьких ці організації підлягають перереєстрації встановленим порядком відповідно до цього Закону.

Стаття 15. Керівництво козацькими організаціями

Вище керівництво козацькими організаціями здійснює Президент України, який є Гетьманом України.
Безпосереднє керівництво козацькими організаціями здійснює Верховний отаман Українського козацтва, який обирається на Великій козацькій раді України терміном на 1 рік. Він є заступником голови Рада Українського козацтва при Президентові України, здійснює свою діяльність через Генеральну канцелярію Українського козацтва.
Координацію діяльності козацьких округів на території України здійснює Рада Українського козацтва при Президентові України, а козацьких організацій в межах козацьких округів – Ради Українського козацтва при місцевих органах державної виконавчої влади.
Козацькі організації всіх рівнів мають власні керівні органи самоврядування, які здійснюють свою діяльність згідно із статутами цих організацій.
Козацькі організації входять до складу козацького округу в межах території якого вони здійснюють свою статутну діяльність та діють як самостійні організації або як місцеві осередки районної, обласної чи всеукраїнської козацької організації. Представники козацьких організацій входять до складу Ради Українського козацтва при місцевих органах державної виконавчої влади.
На базі козацьких округів у разі потреби створюються козацькі формування.

Стаття 16. Кодекс честі українського козака

Український козак:
має свою національну і людську гідність;
вірний українській національній ідеї, принципам української національної моралі і духовності;
хоробрий і відважний, мужній і невтомний;
понад усе цінує козацьку честь;
укріпляє свій характер і волю, терплячий і дисциплінований;
шанує віру і звичаї Українського народу;
виховує шляхетне ставлення до дівчини, жінки, матері, бабусі; оберігає їх людську честь і гідність;
виконує накази отамана, поважає старших та поради наставників;
береже традиції Українського козацтва, охороняє пам'ятки історії і культури Українського народу.

Український козак завжди готовий:
захищати Український народ, його споконвічні традиції та звичаї;
забезпечувати духовний, культурний і матеріальний добробут, моральне і фізичне здоров’я українців;
розвивати українську мову і культуру;
бути побратимом всім українським козакам.

Український козак повинен берегти й плекати єдність Української нації, міць Українського козацтва, що є запорукою буття українського суспільства і всього українського світу.

3. ПОРЯДОК СТВОРЕННЯ КОЗАЦЬКИХ ОРГАНІЗАЦІЙ

Стаття 17. Створення козацьких організацій

На території України створюються і діють козацькі організації, які своєю статутною діяльністю сприяють будівництву Української самостійної соборної України, відродженню та розвитку історичних, патріотичних, культурних та інших традицій українського козацтва при наявності в їхньому реєстрі відповідно:
- для міських (сільських) – 50 членів;
- для районних – 200 членів;
- для обласних – 2000 членів;
- для всеукраїнських – 28000 членів з розрахунку по 2000 членів у 14 обласних осередках.

Стаття 18. Членство в козацьких організаціях

Членом козацької організації може бути кожен громадянин України, який досяг 14-річного віку, займається суспільно-корисною діяльністю, виявив добровільне бажання стати українським козаком та подав письмову заяву про вступ до козацької організації.
Українські козаки складають козацьку присягу на вірність Україні та Українському народові, проходять духовну посвяту.
Не можуть бути українськими козаками особи, раніше засуджені за умисні злочини, хворі на хронічний алкоголізм або наркоманію, визнані недієздатними чи обмежено дієздатними, та інші особи у випадках, передбачених чинним законодавством України.
Громадяни приймаються до складу козацьких організацій та виключаються з них у порядку, встановле¬ному Великою козацькою радою України.
У разі вчинення членом козацької організації діяння, несумісного з Кодексом українського козака, або несумлінного ставлення до виконання своїх обов'язків його може бути виключено зі складу козацької організації.

Стаття 19. Порядок прийняття до козацьких організацій

Вступ до козацьких організацій здійснюється згідно із їх Статутами
і затверджується Великою козацькою радою України.

Стаття 20. Статути козацьких організацій

Козацькі організації діють на основі своїх Статутів, які розробляються за єдиним зразком Статуту Українського козацтва, прийнятим Великою козацькою радою України та затвердженим Гетьманом України.

Статут козацької організації містить такі положення:
умови і порядок прийому в члени козацької організації, вибуття з неї;
порядок утворення і діяльності статутних органів козацької організації;
джерела надходження і порядок використання коштів та іншого майна козацької організації, порядок звітності, контролю, здійснення господарської та іншої комерційної діяльності, необхідної для виконання статутних завдань;
порядок внесення змін і доповнень до Статуту;
порядок припинення діяльності козацької організації і вирішення майнових питань, пов'язаних з її ліквідацією.

У Статуті козацької організації можуть бути передбачені інші положення, що стосуються особливостей її створення і діяльності.
Положення Статуту козацької організації не повинні суперечити чинному законодавству України.

Стаття 21. Легалізація козацьких організацій

Легалізація козацьких організацій є обов'язковою і здійснюється шляхом їх реєстрації у відповідності з цим Законом.
У разі реєстрації козацькі організації набувають статус юридичної особи.
Легалізація козацьких організацій здійснюється відповідно Міністерством юстиції України, місцевими органами державної виконавчої влади та іншими уповноваженими органами.

Стаття 22. Реєстрація козацьких організацій

Для реєстрації козацьких організацій їх засновники подають заяву.
До заяви додаються статут козацької організації, протокол установчої ради, свій козацький реєстр, відомості про склад керівництва центральних статутних органів, документи про сплату реєстраційного збору.
Зміни до статутів зареєстрованих козацьких організацій підлягають обов'язковій реєстрації.
Органи, що здійснюють реєстрацію козацьких організацій, ведуть реєстр цих організацій.

Стаття 23. Символіка козацьких організацій

Козацькі організації використовують козацьку символіку, спеціальні козацькі однострої, козацькі звання, нагороди, погони, шеврони, посвідчення українського козака та іншу козацьку атрибутику, зразки яких прийняті Великою козацькою радою України та затверджені Гетьманом України.

4. ПРАВА ТА ДІЯЛЬНІСТЬ КОЗАЦЬКИХ ОРГАНІЗАЦІЙ

Стаття 24. Права козацьких організацій

Для здійснення цілей і завдань, визначених у статутах, зареєстровані козацькі організації користуються правом:
виступати учасником цивільно-правових відносин, набувати майнові і немайнові права;
представляти і захищати свої законні інтереси та законні інтереси своїх членів (учасників) у державних та громадських органах, на підприємствах, в установах, організаціях, навчальних закладах;
брати участь у забезпеченні охорони громадського порядку і державного кордону разом з працівниками органів внутрішніх справ, а в сільській місцевості – самостійно шляхом виконання конкретних доручень керівника відповідного органу внутрішніх справ;
брати участь в обороні держави разом зі Збройними Силами України у межах своїх повноважень;
брати участь у політичній діяльності, проводити масові заходи (збори, мітинги, демонстрації тощо);
ідейно, організаційно та матеріально підтримувати інші об'єднання громадян, надавати допомогу в їх створенні;
створювати установи та організації;
одержувати від органів державної влади і управління та органів місцевого самоврядування інформацію, необхідну для реалізації своїх цілей і завдань;
вносити пропозиції до органів влади і управління;
засновувати підприємства, необхідні для виконання статутних цілей;
розповсюджувати інформацію і пропагувати свої ідеї та цілі;
засновувати засоби масової інформації.
Козацькі організації користуються іншими правами, передбаченими чинним законодавством.

Стаття 25. Діяльність козацьких організацій

Козацькі організації здійснюють свою діяльність на основі добровільності, рівноправності їх членів, самоврядування, законності та гласності.
Обмеження діяльності козацьких організацій може встановлюватись тільки Конституцією та законами України.
Всі основні питання діяльності козацьких організацій повинні вирішуватися на їх Радах.

Стаття 26. Державна козацька служба

До Державної козацької служби залучаються козацькі організації включені до Державного реєстру козацьких організацій України згідно окремого Закону України «Про Державну козацьку службу Українського козацтва».

Стаття 27. Державний реєстр козацьких організацій України

Державний реєстр козацьких організацій України формується відповідним органом Міністерства оборони України за поданням козацьких організацій, легалізованих у відповідності з цим Законом.
Для включення козацьких організацій до Державного реєстру їх керівники подають заяву.
До заяви додаються: копія статуту погодженого з місцевим органом державної виконавчої влади, в інтересах якого ця організація буде здійснювати конкретну вказану в статуті діяльність, копія Свідоцтва про реєстрацію козацької організації, рішення Ради про входження до Державного реєстру та свій козацький реєстр.

Стаття 28. Порядок присвоєння спеціальних козацьких звань

Спеціальні козацькі звання членам козацьких організацій встановлюються Президентом України.

Стаття 29. Власність козацьких організацій

Козацькі організації можуть мати у власності кошти та інше майно, необхідне для здійснення їх статутної діяльності.
Козацькі організації набувають право власності на кошти та інше майно, передане їм засновниками, членами (учасниками) або державою, набуте від вступних та членських внесків, пожертвуване громадянами, підприємствами, установами та організаціями, а також на майно, придбане за рахунок власних коштів чи на інших підставах, не заборонених законом.
Козацькі організації також мають право на майно та кошти, придбані в результаті господарської та іншої комерційної діяльності створених ними госпрозрахункових установ та організацій, заснованих підприємств.
Кошти та інше майно козацьких організацій, у тому числі тих, що ліквідуються, не може перерозподілятися між їх членами і використовується для виконання статутних завдань або на благодійні цілі, а у випадках, передбачених законодавчими актами, за рішенням суду спрямовується в доход держави, за винятком козацької символіки.
Козацька символіка ліквідованих козацьких організацій передається іншій козацькій організації.

Стаття 30. Здійснення права власності козацьких організацій

Право власності козацьких організацій реалізують їх статутні органи управління в порядку, передбаченому законодавством України та їх статутами.

Стаття 31. Господарська та інша комерційна діяльність
козацьких організацій

З метою виконання статутних завдань і цілей зареєстровані козацькі організації можуть здійснювати необхідну господарську та іншу комерційну діяльність шляхом створення госпрозрахункових установ і організацій зі статусом юридичної особи, засновувати підприємства в порядку, встановленому законодавством.

5. МІЖНАРОДНІ ЗВ'ЯЗКИ КОЗАЦЬКИХ ОРГАНІЗАЦІЙ

Стаття 32. Міжнародні зв'язки козацьких організацій

Козацькі організації відповідно до своїх статутів можуть засновувати або вступати в міжнародні громадські (неурядові) організації, утворювати міжнародні спілки об'єднань громадян, підтримувати прямі міжнародні контакти і зв'язки, укладати відповідні угоди, а також брати участь у здійсненні заходів, що не суперечать міжнародним зобов'язанням України.

Українські козаки проти встановлення памятника Катерині II в Сімферополі

01 Jun 07 22:55:04 GMT

А що Ви думаєте з цього приводу?

ЗАЯВА
Ради Українського козацтва
про не допустимість встановлення у м. Сімферополі
пам’ятника російській імператриці Катерині II

За повідомленням засобів масової інформації з посиланням на заяву мера кримської столиці Геннадія Бабенка, в суботу 2 червня 2007 року у Сімферополі має відбутися церемонія закладки каменя на місці майбутнього пам’ятника російській імператриці Катерині II.

Рада Українського козацтва вважає, що історична постать Катерини II та її діяльність у другій половині XIII ст. символізує для України знищення її державності, знищення унікальної козацької республіки, яка була відома тоді у світі під назвою “Вольності Війська Запорозького” та ліквідацію українського козацького війська.
Тарас Шевченко так описав правління Петра I та Катерини II – «Це той Перший, що розпинав нашу Україну, а Вторая доконала вдову-сиротину».

Російська імператриця Катерина II жорстоко пригнічувала козацькі “вольності”, проводила політику на знищенні Запорозького козацтва. Царський уряд добре розумів, що саме козацтво було джерелом незламної сили українського народу і що тільки знищивши його і “серце України” – Запорозьку Січ, вони зможуть владарювати на багатих українських землях.
Вони розуміли: не буде Січі – не буде України як особливої країни; буде Січ – лишиться держава Україна. Січ завжди була вирішальним оборонним чинником для України.
У 1764 році імператорським маніфестом Катерини II був звільнений від гетьманства Кирило Розумовський, та скасовано Гетьманство на Україні. У 1765 році Катериною II було підписано маніфест про скасування козацького устрою на Слобожанщині та реорганізацію слобідських козацьких полків у гусарські полки російської армії: Острозький, Охтирський, Сумський та Ізюмський.
4 червня 1775 р. російські війська під керівництвом генерала Текелія за наказом Катерини II захопили Підпільненську Січ, пограбували та спалили її, в тім числі і запорозькі церкви. Захоплені клейноди та архів було відправлено до Петербурга.

Рада Українського козацтва, яка представляє значну частину козацьких організацій України, вважає неможливим встановлення цього пам’ятника, так як прославлення пам’яті російської імператриці підриває українську державність, провокує міжнаціональну ворожнечу, не сприяє консолідації українського суспільства та ганьбить його перед пам’яттю славного Запорозького козацтва.

Звертаємося до органів державної влади, до всіх козацьких і громадських організацій з закликом не допустити відновлення в Україні символів тоталітарних режимів.

Секретар Ради Українського козацтва
народний депутат України Станіслав Аржевітін

Посада Гетьмана

15 Jun 07 17:05:16 GMT

дуже болюче питання, але чи потрібна в сучасному козацькому русі посада гетьмана? Мені здається, що в данний момент немає достойників на таку посаду. Якщо вона з`явиться, то я впевнений що це не буде політик, а принаймні військовий

Об`єднання козацтва

12 Jun 07 13:23:43 GMT

шановний Анатолій, цікаво дізнатись як взагалі проходить процес об`єднання, мене саме цікавить як до цього поставились Гетьман Українського козацтва гвардії генерал-лейтенант ІВАН БІЛАС (http://www.kozatstvo.kiev.ua) та Гетьман Українського Реєстрового Козацтва Анатолій Шевченкo (http://www.kozatstvo.org.ua) та по великому рахунку усі інші гетьмани, чи здадуть вони булаву чи доведеться кидати їх у мішку у Дніпро? . Це ж мабуть керівники самих відомих і велиликих козацьких організацій і які мабуть менше усього роблять щось для справжнього відродження козацтва

Чи поки нема "Закону про ..." всі очикують?

Чи повинні козаки дотримуватися козацького права за яким жили Запорожці?

19 Feb 07 15:13:11 GMT

Історичні засади формування козацького права

Козацьке право — сукупність правових звичаїв, більшість з яких склалася в Запорозькій Січі та розвинулася і удосконалилася організаціями українських козаків наступних років.
Правові норми, вироблені запорожцями, були спрямовані на встановлення певного компромісу між різними представниками козацького товариства. Козаки не змогли б проіснувати довго без особистої волі, соціальної рівності і поголовного озброєння членів свого товариства, без широкого демократизму у вирішенні загальних справ і одночасно дисципліни та суворого єдиноначальства під час воєнних дій.
Характерною рисою звичаєвого права запорожців була його обрядовість і суворість.
Обрядовість козацького права була різно¬манітна, змістовна й образна. Вона надавала звичаєвому праву характер життєвості й публічності; викликала увагу до судового процесу й співучасть у ньому не тільки безпосередньо зацікавлених осіб, але й громадськості; сприяла збереженню в наро¬дній пам'яті звичаєвих норм; засвідчувала правильність вживання звичаїв і підносила правотворчість народу.
Запорожці поблажливо ставилися до минулого осіб, які прагнули записатися в козаки, але за порушення запорозьких порядків встановлювали суворі покарання: смертну кару, тілесні покарання, вигнання злочинців за межі Запорозьких Вольностей (козацької держави).
Козацьке право було становим, корпоративним правом. Захищаючи військово-політичну організацію запорозького козацтва, воно вста¬новлювало різний правовий статус окремих груп населення Запорозьких Вольностей: січовики (козаки, які постійно проживали на території Запорозької Січі), сиднюки (козаки, які проживали на території Запорозьких Вольностей у зимівниках), посполиті (селяни, піддані Війська Запорозького, які за користування землею платили податок Кошу), інші особи.
За своїм змістом норми звичаєвого права запорожців можна умовно поділити на дві частини: „право публічне” і „право приватне”. Публічне право запорозьких козаків — це своєрідний військовий статут, який регулював найважливіші суспільні відносини запорозької громади: військово-адміністративний устрій (порядок виборів і функціо¬нування органів влади і управління), воєнні справи, порядок володіння і користування землею, угіддями, спільним нерухомим і рухомим майном, порядок судочинства, вста¬новлював відповідальність за злочини та ін.
Приватне право регулювало відносини цивільно-правового характеру: право вла¬сності на особисте рухоме і нерухоме майно, різноманітні угоди, відповідальність за заподіяння шкоди тощо.
З середини XVIII ст. козацька рада починає виступати і як законодавчий орган, який видає загальнообов'язкові норми, зафіксовані в письмовому вигляді.
Крім того, кошовий отаман і військова старшина вели ділове листування з паланковою старшиною (надсилали накази, розпорядження тощо). А це також своєрідні правові документи виконавчого характеру.
Кошовий отаман Війська Запорозького Богдан Хмельницький, створюючи Українську гетьманську державу, певною мірою продовжив, розширив і розвинув, піднявши на вищий щабель, політичну систему Запорозької Січі й організацію Запорозького Війська. До XVIII століття навіть офіційна назва Української гетьманської держави була такою: “Військо Запорозьке”, а офіційний титул глави держави – “Гетьман Війська Запорозького”.

Кого мають захищати та боронити українські козаки?

15 Mar 07 05:21:59 GMT

Прошу почитати ці рядки українського письменника та спробуйте зрозуміти їх і відповісти на поє запитання.

Андрій Легіт - збірка «Відлуння душі»

Не тваринний, розгнузданий секс,
-А кохання, піснями оспіване,
Є дарунком землі і небес,
Легкокрилом із раю овіяним.

І не шлюха, що в сіті зросла,
Повна пихи, жаги, варіації,
-А матуся, дружина, сестра,
З України глухого села, Берегиня родини і нації.

Не розпусник, багач, наркоман,
Що вже вісім разів був розведений,
Не джентельмен, а дядько Іван,
Селянин із села Медвина.

90 років Українському Вільному Козацтву

18 Feb 07 00:24:31 GMT

Переконаний – період забуття нашого героїчного минулого, наших борців-патріотів завершився. Йде нова доба збирання розкиданого каміння та будівництва сучасної, європейської держави, фундаментом якої є і Українська Народна Республіка. Крок за кроком ми будемо йти у цьому напрямі.
Віктор Ющенко
(із Звернення Президента України
до учасників заходів з ушанування пам'яті Героїв Базару
18 листопада 2006 року)

УКРАЇНСЬКЕ ВІЛЬ¬НЕ КОЗАЦТВО
(з 1917 р. по цей час)

I. Вільне козацтво (1917-1923 рр.)

ВІЛЬНЕ КОЗАЦТВО - українські добровільні озброєні формування, що виникли у процесі розвалу царської ар¬мії у навесні 1917 з метою створення і захисту Української держави в умовах наростання революції, коли в містах і селах України загострилась проблема охорони громад¬ського порядку.
Формування загонів Вільного козацтва розпочалося у квітні 1917 р. в Звенигородському повіті на Київщині. На козацькому з’їзді у Звенигородці було прийнято такі постанови:
1. Вільне козацтво організовано для оборони вольностей українського народу та охорони ладу.
2. Вільне козацтво є територіальною військовою організацією, до якої мають право вступати громадяни повіту, не молодші 18 років.
3. Не можна приймати до організації людей, ворожих українській справі, а також тих, хто мав кримінальні злочини.
4. Всіма справами організації завідують ради козацької старшини.
5. Командна старшина є виборною (кошовим отаманом Звенигородського повіту (коша) було вибрано С.Гризла, курінними отаманами волостей: Гусаківської – Смоктія, Кальниболотської – Гризла, Лисянської – Сороку, Тарасівської (Керелівської) – Шевченка, Княжанської – Шаповала);
На з'їзді було розроблено організа¬ційну структуру, що копіювала давній козацький устрій, - з Генеральною козацькою радою та наказним отаманом на чолі, з козацькою старшиною: осавулом, писарем, хо¬рунжим, скарбником. Основою організації В. к. стала сотня, що набиралася з громадян одного села чи міста не молодших за 18 років і не мала чітко означеної кількості. Сотні волості формувалися в курінь, курені — в полки, а полки губернії об'єднувалися в Кіш. Вільнокозацький рух став загальноукраїнським, поширившись на Київщину, Волинь, Херсонщину, Катеринославщину та інші регіони.
Козаки брали активну участь у створенні в м. Києві Першого Українського козачого полку ім. гетьмана України Б.Хмельницького. Полк самочинно був створений 18 травня 1917 року і налічував близько 3 тис. солдатів.
У серпні 1917 р. відбулося формування загонів Вільного козацтва в повітах: Бердичівському, Уманському, Київському, Канівському, Черкаському, Остерському, Ніжинському та Борзнянському.
21-28 вересня 1917 р. в м. Києві відбувся з’їзд представників народів і областей Російської держави, який отримав назву “З’їзд народів” –
100 делегатів представляли понад 10 націй, а також 9 різних козацьких військ.
16-20 жовтня 1917 р. в м. Чигирині на Черкащині відбувся з’їзд Вільного козацтва, на якому були присутні 2 тис. делегатів, що представляли 60 тис. організованих вільних козаків Київщини, Херсонщини, Катеринославщини, Чернігівщини та Кубані.
Делегати з'їзду зверну¬лися до населення із закликом озброюватися, рішуче бо¬ротися з ворогами народу, не допускати братовбивства, підтримувати республіканський демократичний федера¬тивний устрій Росії на чолі із Тимчасовим урядом, ство¬рювати у селах сотні, у волостях — курені, у повітах — полки, у губерніях — коші на чолі із сотниками, курінни¬ми, полковниками, отаманами та іншою старшиною.
На з'їзді було обрано Головну козацьку раду (Генеральну ра¬ду) Вільного козацтва у складі 12 осіб, яка мала розташовуватись у Бі¬лій Церкві. Почесним отаманом Вільного козацтва став командувач 1-го Українського корпусу генерал Павло Скоропадський.
Оскільки генерал П.Скоропадський перебував на фронті, наказним військовим отаманом і генеральним писарем Вільного козацтва було обрано Івана Полтавець-Остряницю. Уже в листопаді 1017 р. він виступив з планом реорганізації влади і утворення, при опорі на козацтво, Української Держави на чолі з гетьманом П.Скоропадським.
Центральна Рада підтримувала ідею організації загонів Вільного козацтва, прагнула надати вільнокозацькому рухові чітких ор¬ганізаційних форм. 13 листопада 1917 р. Генеральний Секретаріат затвердив обов'язковий для вільнокозацьких організацій Статут «Вільного Козацтва на Україні». Статут суворо регламентував діяльність вільних козаків. У кожному селі чи місті, незалежно від чисельності, могла існувати лише одна громада Вільного козацтва з осіб будь-якої національності й статі, її завданнями були боротьба з дезертирством при демобі¬лізації, охорона громадського порядку та спокою насе¬лення, захист громадян та їхньої власності, запобігання грабункам, фізичний і духовний розвиток своїх членів, їх громадське виховання.
Громади Вільного козацтва створювали піші й кінні загони, пожежні дружини, відкривали бібліотеки, видавали журнали і брошури, поширювали газети і літе¬ратуру, організовували зібрання, лекції, читання, концер¬ти тощо. Досить жорсткими були умови прийому до Вільного козацтва. Це відбувалося тільки на загальних зборах громади при таємному голосуванні. Дійсним членом Вільного козацтва можна було стати лише за рекомендацією трьох його членів, які несли повну відповідальність за подальші вчинки свого підопіч¬ного. Вищим органом громади Вільного козацтва були загальні збори, що збиралися двічі на рік. Ухвали приймалися простою більшістю голосів.
Сільські і міські ради Вільного козацтва обиралися на 1 рік і складалися з 5 членів: голови, його товариша, писаря, його товариша і скарбника. Фінансовими питан¬нями займались ревізійні комісії. Місцеві громади Вільного козацтва об'єднувались у волосні, волосні — у повітові, повітові — у губернські. Вищим органом кожної з них так само були загальні збори.
Кожна сільська або міська громада створювала муштрову сотню. Вільні козаки присягали на вірність Україні. Сотенні козацькі збори обирали старшину у складі сот¬ника, підсотника й писаря та інших посадових осіб: бун¬чужного, скарбника, складника, обозного й кашовара. У межах волості сотні об'єднувалися в курінь. Вищим ор¬ганом куреня були курінні збори та обрана на них курін¬на старшина у складі курінного, його заступника й пи¬саря. У повіті з куренів створювався полк. Вищим його органом були полкові збори, до яких входили по одному від кожних 50 козаків. Повітові полки в межах окремої губернії об'єднувалися в кіш. Кошовий отаман затвер¬джувався спочатку загальними зборами губернської гро¬мади, а остаточно — генеральним секретарем внутрішніх справ. Зміщення кошового отамана входило до ком¬петенції Генерального Секретаріату. За соціальним та національним походженням вільні ко¬заки були, головним чином, українськими селянами, службовцями, робітниками. Козацькі робітничі організа¬ції існували в Єлисаветграді, Катеринославі, Олександрівську та інших містах України.
Вільне козацтво активно залучалось до боротьби з більшовицькою агресією взимку 1917-1918 рр. Саме тому керівництво Вільного козацтва поступово переходило від генерального секретарства внутрішніх справ до секретарства військових справ. Наприкінці січня 1918 р. Уряд УНР здійснив спробу засну¬вати Вільне реєстрове козацтво для організації внут¬рішньої охорони повітів. На платню козакам і старшині було асигновано 130 млн. крб. Наприкінці березня 1918 р. на вимогу німців Уряд УНР припинив організацію Віль¬ного реєстрового козацтва. А 5 квітня 1918 р. наказом міністра УНР розформовувалися усі загони Вільного козацтва.
Козаки у цей історичний період брали участь у жорстоких боях, часто у військових формуваннях, що вели бойові дії одне проти одного. На полях війни білі козаки Шкуро рубалися з червоними козаками Будьонного, червоні козаки Миронова стиналися з білими козаками Мамонтова, білі козаки Дутова воювали з червоними Каширина і так далі... Кровава круговерть пронеслася над козацькими землями.
Головною причиною, яка завадила козакам створити свою державу стала агресія радянської Росії і особливе жорстоке ставлення до козаків її керівництва. Слово – ”козак”, завдячуючи більшовицькій пропаганді, стало синонімом жорстокості і непримиренності, причетності до безкінечних змов проти Радянської влади.
В.Ленін в одному зі своїх виступів заявив, що в разі утримання при владі гетьмана України Павла Скоропадського Росія зменшиться до розмірів Московської держави XVI – XVII століть. І уряд більшовицької Росії зробив усе можливе для того, щоб так не сталося.
24 січня 1919 року Оргбюро ЦК РКП(б) випустило секретну директиву, підписану Яковом Свердловим. В директиві говорилося: “Провести масовий терор проти багатих козаків, винищивши їх поголовно; провести нещадний масовий терор стосовно всіх козаків, що брали участь - пряму або непряму - у боротьбі з Радянською владою... Конфіскувати хліб і змусити зсипати всі надлишки в зазначені пункти, це стосується як хліба, так і всіх сільгоспродуктів... Всім комісарам, призначеним у ті або інші козачі поселення, пропонується проявити максимальну твердість і неухильно проводити надані вказівки”.
Ця директива негайно стала впроваджуватися в життя.
Фактично, до початку 1920 року, козацтво на території колишньої царської Росії було знищено радянською владою, а пам’ять про них спотворена радянською ідеологією.
25 березня 1920 року радянською владою Росії був виданий декрет про скасування козацьких військових земель, що стало кінцевим пунктом агресії радянської Росії проти незалежних козацьких республік. Цю дату повинні добре замап’ятати сучасні керівники козацького руху як на Україні, так і в самій Росії. А особливо це стосується Донських козаків, чиї отамани своєю угодницькою політикою перед Московською владою ганьблять світлу пам'ять своїх батьків і матерів, які були розстріляні і замордовані радянською владою. Москва ж, у свою, чергу гордиться тим, що вона є правонаступником радянської сталінської Росії, приписує собі “славу козацьку”, яку вона втопили в козацькій крові.
Козаки Вільного козацтва брали участь у повстаннях проти радянської влади, які відбувалися аж до 1923 року. За свідченнями деяких джерел, у 1921 р. Іван Полтавець-Остряниця короткий час нелегально перебував в Україні, де керував антирадянським повстанським загоном у Холодному Яру.
Козаки, які входили до складу загонів Вільного козацтва, стали також основою формування трьох похідних груп Армії УНР – Подільської, Волинської та Бессарабської, які здійснили Другий Зимовий похід на Україну з території Польщі.

II. Українське Національне козаче товариство
(1923-1925 рр.)

У 1923 р. в Мюнхені була створе¬на організація: Українське Національне козаче товариство.

УНКТ — громадська військово-патріотична організація козаків-націоналістів, яка діяла на еміграції. Ініціатором створення УНКТ і пер¬шим отаманом був Іван Полтавець-Остряниця (1923-32 рр.). Він намагався згуртувати консервативні сили еміграції і очолити їх з метою відновлення незалежності України на засадах гетьманської авторитарної влади.
Головним пріоритетом у діяльності УНКТ було відро¬дження Української держави.
У своїй діяльності УНКТ використовувало традиційні козацькі організаційні фор¬ми, принципи та цінності.
Для ідеології УНКТ були ха¬рактерні певні тоталітарні риси:
• військова диктатура;
• превалювання державних інтересів над принципами сво¬боди слова, приватної власності та персональних свобод.
Головною метою товариства було згуртування «лицарськи-національного», активного і творчого вояцтва, ви¬ховання свідомих борців за волю України.
У 1923-24 рр. УНКТ видавало в Мюнхені свій друкований орган — ілюстрований місячник «Український козак».

III. Українське Віль¬не Козацтво (УВК)
(з 1925 р. по цей час)

Вже в сере¬дині 20-х рр. УНКТ було переназвано в Українське Віль¬не Козацтво (УВК).

З 1932 р. УВК очолював Іван Бірчак-Волошин.

У 1942-44 рр. — генерал Михайло Омелянович-Павленко.

У 1944-45 рр. — Павло Терещенко.
Від створення й до 1945 в реєстрах УВК налічувалося до 10 000 козаків. Після Другої світової війни УВК продовжило свою діяль¬ність головно в Німеччині та Австрії — в таборах пере¬міщених осіб. Закінчення світової війни, розселення української еміграції з європейських теренів, а також зменшення популярності мілітарних ідеологій упродовж 1948—60 зумовили припинення в Європі активної діяль¬ності УВК.

У 1960 в США під проводом виконувача обов'язків вій¬ськового отамана генерала Івана Цапка утворилася пер¬ша станиця (організаційний осередок) УВК.
Ця подія да¬ла початок розширенню мережі осередків УВК в США, Австралії, Канаді, Бразилії та Німеччині. До поч. 80-х рр. було створено 52 станиці УВК.

У повоєнний період УВК очолювали І. Цапко, В. Дяченко, А. Кущинський, К. Коршун-Федоренко.
З 1947 УВК видавало свій неперіодичний дру¬кований орган — бюлетень «Вільне Козацтво».
У цей час УВК займалося лише культурницькими справами.

З 1980 р. УВК очолював М. Ко¬вальський.

На цей час Українське Вільне Козацтво в діаспорі очолює Кошовий отаман УВК Йосип Івах Д.Байда (Торонто, Канада).
”Формою внутрішнього управління та ідейною метою свого існування Українське Вільне Козацтво базувалося на традиціях славних часів Козацько-гетьманської доби, яка в свою чергу черпала державницьку ідеологію з величного княжого періоду Київської Русі.
Головною метою Українського Вільного Козацтва в діаспорі було творення лицарських кадрів станового козацтва на традиційних засадах 1917-18 років, які пам’ятали про те, що “ми браття козацького роду”, та які в основу своєї діяльності вкладали ідеї Української Самостійної Соборної Державності. Вони організувалися для утримання козацьких традицій в справі оборони та боротьби за суверенність, за фізичну й духовну волю України, за соборне співжиття і співпрацю в еміграції. Була відкинута взаємна внутрішня боротьба як найбільше зло і шкідливе явище в житті українського народу, завжди пам’ятаючи про те, що Українське Вільне Козацтво є власністю цілої нації, а не окремої її частини, партії чи групи.
Людей з розумінням цих ідей було нелегко знайти в тодішньому українському суспільстві на чужині, поділеному та розсвареному в політичному, громадському і навіть в церковному житті. Тим дорожчі для організації були ті патріоти, що зголосилися до козацького побратимства і які створили в діаспорі станиці-курені, вибравши своїми керманичами найрізноманітніші за своєю ідеологією українські історичні постаті. Їхні духовні послідовники – окремі станиці Українського Вільного Козацтва – завжди толерували між собою та творили козацьке об’єднання, пам’ятаючи про спільне гасло «Бог і Україна», розуміючи, що в єдності наша сила і пострах для ворогів.
… Українське Вільне Козацтво вважає себе частиною українського війська і в умовах перебування в еміграції одним з визнаних Почесних отаманів був обраний командир Української Національної Армії генерал Павло Шандрук”. – Віталій Манзуренко. Наказний отаман Українського козацтва в Канаді і США Йосип Івах – наш земляк з Львівщини. – Армія України, – 2004 р., – 27 травня.
Тепер УВК має у 8 країнах «паланки» — 39 відділів-куренів (станиць).

З 2007 р. розпочало діяльність Представництво УВК в Україні. Уповноваженим представником УВК в Україні призначено начальника Генерального штабу Міжнародної Асоціації «КОЗАЦТВО» генерал-полковника козацтва Анатолія Гриву.

Чи може існувати козак без організації і хто може назватися українським козаком?

19 Feb 07 15:19:52 GMT

Ознаки українського козака

1. Членство в козацькій організації, підпорядкованість отаману певного підрозділу, чітке виконання рішень керівних органів козацької організації та активна участь у заходах, які вона проводить.
2. Складання козацької присяги та проходження духовної посвяти, набуття козацького однострою і обладунку, отримання козацького посвідчення.
3. Активне духовне та фізичне самовдосконалення, вивчення статутних документів Українського козацтва, історії України та Українського козацтва, української мови, українських традицій та звичаїв.
4. Активна участь у громадському житті місцевої територіальної громади міста чи села; посередництво між владою і місцевими жителями.
5. Усвідомлення свого правонаступництва, слави українських козаків минулих років і того, що будь-які його протиправні дії ганьблять честь і гідність не тільки його самого як козака, але й усього Українського козацтва, що може стати причиною виключення його з козацької організації, позбавлення козацького звання та всіх привілеїв, які він отримав від козацької організації.

Яка Ваша думка?

18 Feb 07 01:38:17 GMT

Проект

КОНЦЕПЦІЯ
розвитку козацького руху в Україні
на 2007-2009 роки

1. Загальні положення

Українське козацтво – всеукраїнське об’єднання козацьких громадських організацій України, які входять до єдиного реєстру, проводить свою діяльність у тісній співпраці з органам державної влади та місцевого самоврядування під керівництвом Ради Українського козацтва.
Українське козацтво послідовно використовує кращі набутки багатьох поколінь своїх попередників, стверджує, розвиває і обстоює національну ідею, сприяє захисту політичних, економічних, культурних та історичних досягнень Українського народу, бере активну участь у забезпеченні його духовного розвитку, фізичного здоров'я, високої моральності.

2. Мета козацького руху

Метою козацького руху є загальний розвиток і утвердження Українського козацтва як громадської сили, здатної зробити певний внесок у консолідацію суспільства та зміцнення соборної Української держави.

3. Шляхи розв'язання проблеми

Питання розвитку і утвердження Українського козацтва, як громадської сили, може бути вирішено шляхом об’єднання зусиль існуючих козацьких громадських організацій для формування спільних шляхів у реалізації державних програм; втілення на всіх рівнях суспільного життя країни української національної ідеї, плекання любові до України, історії українського народу та його культури; виховання молодого покоління в дусі українського козацького лицарства, шляхетності, відданості українському народові, фізичному та моральному становленню юної особистості, спортивному й військово-патріотичному вишколу майбутнього захисника незалежної держави України; дослідження проблем історії Українського козацтва; охорони об'єктів культурної спадщини.

4. Напрями розвитку козацького руху

Виконання Програми передбачається за такими напрямами:
• формування в українському суспільстві особливого духовного, психологічного, фізичного й інтелектуального типу козака, який поєднував би в собі високі морально-етичні якості, почуття патріотизму з фізичною міццю, витривалістю та вишколом;
• збереження і пропаганда історичної й культурної спадщини української нації; забезпечення повноцінного функціонування української мови;
• об’єднання зусиль органів виконавчої влади і громадськості у використанні виховних і культурних традицій Українського козацтва;
• допомога органам державної влади та місцевого самоврядування у ствердженні державності України, захисті її суверенітету, територіальної цілісності та національної безпеки;
• залучення Українського козацтва до участі в оборонній системі України, охороні громадського порядку і державного кордону;
• сприяння зміцненню Збройних Сил України, інших військових формувань та силових структур, а також системи цивільної та територіальної оборони;
• вдосконалення нормативно-правової бази з питань Українського козацтва відповідно до завдань забезпечення обороноздатності і національної безпеки держави, національно-культурного розвитку, а також для створення умов ефективної господарської діяльності;
• проведення дослідження історії Українського козацтва, його ролі у
боротьбі за українську державність, підготовка і видання наукових праць, науково-популярних творів, пов'язаних з історією Українського козацтва;
• проведення наукових конференцій, семінарів, симпозіумів, читань з
проблем історії та культури Українського козацтва, популяризація наукових досліджень, використання їх у сфері освіти й виховання;
• проведення, обстеження, виявлення та інвентаризація об'єктів культурної
спадщини Українського козацтва, занесення об'єктів культурної спадщини Українського козацтва до Державного реєстру нерухомих пам'яток України;
• створення проектів музеєфікації об'єктів культурної спадщини, пов'язаних з
історією Українського козацтва;
• організація і проведення військово-патріотичної заходів;
• вивчення народної творчості, створення та розвиток мистецьких
самодіяльних колективів і проведення фестивалів козацької творчості;
• сприяння проведенню заходів у сфері фізкультури, спорту і туризму,
розвиток та популяризація видів спорту, заснованих на козацьких традиціях;
• розробка та запровадження нових всеукраїнських туристичних маршрутів.

5. Етапи розвитку козацького руху

На першому етапі (2007 рік) передбачається:
• зміна статусу Ради Українського козацтва як консультативно-дорадчого органу при Президентові України на Вищий керівний орган козацьких громадських організацій України при Президентові України із встановленням відповідних повноважень;
• створення у місті Києві об’єднаного Генерального штабу як організаційно-координаційного та методичного центру козацьких громадський організацій і виконавчого органу Ради Українського козацтва;
• затвердження Національної програми розвитку Українського козацтва
на 2007 – 2010 роки;
• створення єдиного реєстру козацьких громадських організацій України (далі – реєстр);
• затвердження єдиної територіальної організаційної структури Українського козацтва з врахуванням меж військово-сухопутних зон, які визначені Указом Президента України «Про військово-адміністративний поділ території України» від 2 червня 2006 року № 469/20064;
• затвердження для козацьких громадський організацій, внесених до реєстру, єдиного для України зразка спеціальних козацьких одностроїв (форми), нагород, погонів, шевронів, посвідчення козака та іншої козацької атрибутики;
• затвердження для козацьких громадський організацій, внесених до реєстру, єдиних для України спеціальних козацьких звань, встановлення єдиного порядку їх присвоєння у відповідності: з посадою, на яку призначено козака, з наявним військовим та іншим званням, освітою, професійними навиками та зважаючи на історичні традиції українського козацтва;
• формування на громадських засадах на базі козацьких громадський організацій, внесених до реєстру, резерву для державних силових структур;
• затвердження Закону України «Про Українське козацтво»;
• залучення козацьких громадських організацій до військово-патріотичного виховання, фізкультурно-спортивної, туристично-краєзнавчої та культурно-просвітницької роботи серед учнівської молоді, підготовки допризовної молоді до військової служби;
• здійснення обліку нерухомих пам‘яток історії та культури, що перебувають під охороною держави і пов‘язані з історією Українського козацтва, та створення реєстру об‘єктів історично-архітектурної спадщини Українського козацтва.

На другому етапі (2008-2009 роки) передбачаються:
• створення Національної спілки козаків України;
• проведення дослідження історії Українського козацтва, його ролі в
боротьбі за українську державність;
• здійснення заходів з охорони, реставрації, відбудови та використання за призначенням пам‘яток історії та культури Українського козацтва;
• створення в місті Києві Пантеону Гетьманів України та Алеї слави Українського козацтва;
• популяризація досліджень з історії українського козацтва;
• розробка та запровадження нових всеукраїнських туристичних маршрутів,
створення та розвиток козацьких мистецьких самодіяльних колективів і
проведення фестивалів козацької творчості;
• підготовка і видання наукових праць, пов'язаних з історією
українського козацтва, проведення наукових конференцій, семінарів;
• організація та проведення симпозіумів, читань з проблем історії та
культури Українського козацтва;
• створення проектів музеєфікації об'єктів культурної спадщини, пов'язаних з
історією Українського козацтва.

6. Фінансове і матеріально-технічне забезпечення

Фінансування заходів провадиться за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, передбачених для реалізації державних програм щодо формування громадського суспільства, виховання молоді та охорони культурної спадщини, благодійних внесків, добровільних пожертв та інших джерел, не заборонених законодавством.

7. Очікувані результати

Виконання Програми сприятиме:
- консолідації Українського суспільства;
- зміцненню козацьких громадських організацій, налагодженню ефективного механізму їх взаємодії з органами влади та об’єднанню зусиль на виконання державних програм та ініціатив Президента України;
- поліпшенню системи виховання молоді;
- збереженню і пропаганді історичної та культурної спадщини
Українського народу;
- популяризації історії та розвитку Українського козацтва;

Чи годиться такий приклад для наслідування?

18 Feb 07 01:36:08 GMT

Пам'ятаєте у Квітки-Основ'яненка "Салдацький партрет"? Стоїть посеред людного місця мальований москаль і всі його мають боятися. Так от я ніколи собі не думала, не гадала, що на 5 році 21 століття зустріну саме такого "мальованця". А довелося.
Тепер докладніше. На 21 серпня 2005 року було призначено святкову літургію глави Української греко-католицької церкви кардинала Любомира Гузара. І вже за тиждень до цього певні сили почали закликати до спротиву.
Що ж ми побачили у неділю? Гарний день, тепле сонечко, багато людей у світлому вбранні, часто і у вишиванках, спокійно йдуть на богослужбу. Дітей ведуть із собою. А біля центрального входу - натовп: корчинське "Братство", "Держава", фанатичні тітки у темних, насунутих на очі хустках, з іконками у витягнутих руках. І вереск: "Нет униатской церкви в Києве!", "Да здравствует русское православне!", "Не допустим бандеровцев в исконно русский город!". А під прикриттям цього натовпу у центрі - трибуна, на якій "восседают" відомі особи - Вітренко, Васильєв...
Люди на службу мали через бур'яни йти. Але то нічого - хорошій справі ні дереза, ні терни, ні корчі не завадять.
І охоронці наші справно працювали: оточили ті три сотні мітингуючих і не давали їм свою злість на людей вихлюпувати.
Але були там ще особи у формах. Навіть можна сказати, що в одностроях. І були то наче козаки. І була їх сила-силенна - цілих двоє. Мабуть, справжні, тому що і чорний френч мали, і чорні штани, заправлені у високі чоботи, і шеврони гарні, на яких було написано щось на зразок "Козацький союз спасіння Русі", а другій руці "Запорозьке козацтво". Молодший з них, лейтенант Льоша Селиванов, навіть на трибуну дістався. І таким собі молодіжним сленгом почав "За єдиную святую православную Русь", "Против европейского, короче, влияния". А люди собі слухали, дивувалися, що такий молодий, а вже нерозумний.
Отак би і співіснували два табори, тихо-мирно, коли б не прикрий випадок: люди вже почали помалу розходитися зі служби, і знову ж таки тою незручною дорогою. Аж тут той старший козак: у чорній формі, кашкеті, хіба що не з нагайкою - і так легенько похльоскувати б нею по чоботях! Стоїть той підполковник на самому проході, незручності створює. Хлопець у білій сорочці зробив йому зауваження, мовляв, відійди, заважаєш! Так підполковник хлопця одною рукою за груди, за білу сорочку, а другою - у плече кулаком! Міліція миттєво зреагувала, розборонила їх і хлопця вговорила не піддаватися на провокацію.
Стоїть і далі той чорний, при погонах, з вусами. Дві жінки в темних хустках до нього: "Вьі молодец, надеемся, вьі не в той ющенковской козацкой раде?". А він так гордо: "Нет, мьі только усльїшали замечание, почему мьі не говорим по-украински, так сразу развернулись и ушли. На фига нам тот украинский вместе с их президентом!".
А тут раптом ззаду голос: "Повторіть, будь ласка, що ви сказали про українську мову?" - це репортер з кінокамерою, виявляється, усе записував. Підполковник трохи покліпав очима, а тоді визвірився: "Я ничего не боюсь! Киев никогда не бьш украинским, здесь всегда бьіл только русский язьік".
Ми запитали, а як же він може вважатися українським козаком? І родовий, як виявилося, козак-підполковник Чигирь заявив, що ніколи нічого Росія поганого не робила Україні, що козаки тільки у парі з нею били і ляхів, і татар, і турків, що, підписавши "вічний мир" з Польщею і розділивши Україну навпіл, Росія зробила це на благо України, що про похід Виговського на Московщину він і не чув (хоча на грудях мав поруч з Бойовим Червоним Прапором і козацьку відзнаку з гербом Виговського), що не було ні Батуринської трагедії, ні знищення Катериною Запорозької Січі...
Послухали ми це і пішли собі. Нецікаво. Просто треба знати, що така фігура і є той самий "салдацький партрет" - для устрашіння, для використання як лякачки (пам'ятаєте дитячого Бабая?). А ми не боїмося, бо він - не справжній козак! Мальований!

Історичні паралелі (1917-2007роки)

18 Feb 07 00:21:32 GMT

ПЕРЕДУМОВИ ТА ПРИЧИНИ
ФОРМУВАННЯ КОЗАЦЬКОГО РУХУ
В УКРАЇНІ У 1917 РОЦІ

1917 рік став для України переломним – Україна відродилася, заявила про себе як про незалежну державу, спроможну самостійно вирішувати долю свого народу.
У період з березня по грудень 1917 року відбулися події, які змінили геополітичну ситуацію в Центральній Європі, започаткували трансформацію Російської імперії від царського самодержавства до кривавої комуністичної диктатури, змінили свідомість українців до творення державного устрою України у найбільш характерній для української нації формі.
Ці події є благотворним ґрунтом для сучасних дослідників історії України.
У пошуках ефективних форм державного устрою Україна відчула на собі за ці 10 місяців і наслідки «федералізму» з Росією, і владу Червоних Рад (коли у Київській Раді був лише 1 українець!), і дії Тимчасового уряду, і нерішучість Центральної Ради, яка не змогла організувати належним чином владу на місцевому рівні та демобілізувала величезну, зукраїнізовану армію напередодні вирішальних боїв за волю України.
Поряд з різними урядами, які вважали себе єдино правочинними на всій Україні, на історичну арену вийшла організація «Українське Вільне Козацтво». За своєю суттю це не була ні політична партія, ні громадська організація, ні регулярна армія чи державні органи влади на місцях у своєму класичному визначенні. Це була структура самоорганізації українського народу, яка поєднала в собі функції всіх вище перерахованих організацій. Це була народна влада, що найбільш повно задовольняла потреби української нації.
До складу «Українського Вільного Козацтва» входили і професійні військові, і найбільш революційна частина селянства, що шукали порятунку
в традиціях козаччини і не ставили собі за мету задоволення своїх корпоративних інтересів, а взяли під захист українське населення 5 губерній
із 8, що згодом увійшли до складу Української Народної Республіки: Київської, Подільської, Херсонської, Чернігівської та Полтавської, а також повітів Північної Таврії.
Українське козацтво в умовах, коли структура адміністрації, судочинства та міліції була розхитана революцією, коли на країну насувався жах безвладдя, саме творило собі засоби охорони ладу і оборони населення.
Вільнокозацький рух розпочався у Звенигородському повіті на Київщині. З’їзд Вільного Козацтва у квітні 1917 року прийняв рішення про створення Українського Вільного Козацтва та постановив:
1. Вільне Козацтво організовано для оборони вольностей українського народу та оборони ладу.
2. Вільне Козацтво є територіальною військовою організацією.
3. Не можна приймати до організації людей, ворожих українській справі, а також тих, хто мав кримінальні злочини.
4. Всіма справами організації завідують Ради козацької старшини.
5. Командна старшина є виборною.

За сучасною юридичною термінологією, це були сили «територіальної оборони» та «органи місцевого самоврядування», які в подальшому стали основою Армії УНР і повстанських загонів, що діяли на терені України аж до 1939 року.
Може виникнути запитання: чому саме козацька модель народовладдя стала найбільш придатною для української нації у той переломний рік?
Відповідь на це запитання можна знайти в матеріалах багатьох дослідників цього історичного періоду, і основною причиною є те, що саме козацтво було найбільш «українським». В інших же верствах населення, особливо панівних, відсоток українців напередодні української революції значно знизився. Так, у книзі «Українські визвольні змагання 1917-1921 року» щодо цього говориться наступне: «Різко зросла кількість росіян у великих містах: у Києві, Катеринославі, Харкові, Одесі, Миколаєві, Херсоні вони становили близько половини населення.
Внаслідок Світової війни склад пролетаріату України змінився ще більше. Незважаючи на стрімке зростання з початку XX століття кількості пролетарів корінної національності, у 1917 р. більшість промислових робітників була не українцями, а росіянами.
Довга російська неволя підірвала сили українського робітництва. Його політичне і національне згуртування почалося значно пізніше, ніж російського. Зрусифіковане робітництво було пасивним і байдужим до української справи.
Частина пролетарського прошарку українських міст потрапила під вплив чорносотенних організацій – «Руського собрания» і «Союза русского народа». Завдяки фінансовій підтримці царського уряду чорносотенці в Україні мали змогу провадити масові маніфестації, створювати робітничі артілі.
Таким чином, лише незначна частина пролетаріату підтримувала українські визвольні змагання.
Рушієм буржуазних революцій у західноєвропейських країнах були представники національної буржуазії, яким заважали пута монархічно-феодальних пережитків. В Україні національно свідомі діячі заможних верств становили одиниці. М.Шаповал писав, що тут «промисловість велика, середня і частина дрібної знаходяться в руках чужонаціональних груп: московської, польської, єврейської і закордонного капіталу». Торгівля – «в руках єврейської, московської, польської, почасти несвідомо національної української міщанської, і дуже мала частка – в руках української споживчої кооперації». З огляду на це промислова буржуазія та фінансовий капітал в Україні характеризувалися як «національно-московські за походженням або за ідеологією. Вся промисловість в руках цього класу. Національно-українських свідомих елементів у цих сферах суспільного життя нема (крім одиниць).
Аналогічна оцінка буржуазії містилася в доповідній записці делегації Центральної Ради Тимчасовому уряду та виконкому Петроградської ради робітничих і солдатських депутатів. У ній, зокрема, вказувалося, що «в даний момент української буржуазії, котра визнає себе такою, на Україні нема. Є окремі особи, невеличкі групи, котрі гуртуються на своїх класових інтересах коло економічно пануючих класів».
Козацтво до 1917 року на теренах царської Росії було окремим військово-соціальним станом місцевого населення. Після відречення 3 березня від престолу російського царя Миколи II козаки стали вільними від зобов’зань перед російськими царями і почали створювати на своїх землях незалежні держави. Саме козацтво було спроможне в ті буремні часи будувати та відстоювати Україну як незалежну українську національну державу.
Загони Вільного Козацтва виникли з самого початку української революції за ініціативою самих козаків, без українських державних органів влади. Основою була сотня, що формувалася з жителів одного селі. Чисельність особового складу сотень – від 35 до 700 чоловік. Сотні однієї волості, що мала кілька сіл, творили курінь, курені – полк, а полки цілої округи об’єднувалися
в кіш.
На Всеукраїнському селянському з’їзді у травні місяці, який відбувався у місті Києві, солдат Білик з Черкащини рішуче заявив: «діти нам не простять, якщо ми не доб’ємося найменшого – національно-територіальної автономії. Коли не допомагають слова, то допоможуть шаблі. Настав для нас час узяти своє. Просити, кланятись ми не будемо, бо то – наше». І саме рішучий настрій делегатів з’їзду вплинув на прийняття Центральної Ради I Універсалу, текст якого розпочинався гаслом: «Хай буде Україна вільною!».
Українські козаки на підконтрольних їм територіях організували українське життя, військову та патріотичну підготовку молоді, що дало позитивний результат уже в грудні місяці, коли розпочався загальний наступ більшовицької армії під командуванням В.Антонова-Овсієнка на Україну.
Козацтво починає у своїх повітах боротьбу з більшовиками і чинить їм скрізь збройний опір. На козацьких землях не згасало національне життя навіть у часи московської окупації. І коли більшовики вже зайняли Київ, то Звенигородщина залишалася нездобутною твердинею аж до повернення української влади. Проти більшовиків виступило 20 тисяч озброєних козаків.
Так про Вільне Козацтво писав тодішній головнокомандувач Російської армії в «Известиях ВЦИК»: «Революційна Російська армія пройшла Україну, змітаючи на своєму шляху все, що мало ознаки буржуазно-шовіністичного сепаратизму. На Україні ми зустріли оригінальну організацію буржуазної самооборони. Особливо дався взнаки Звенигородський повіт, де український шовіністичний націоналізм здобував собі фортецю у формі так званого Вільного Козацтва. Ця організація не тільки не допустила нашої влади в повіт, а навпаки, сама перейшла до наступу і цим заподіяла чимало шкоди нашим військам. Мені дуже шкода, що мені не довелося зруйнувати це гніздо, потопити в калюжах крові тих, що посміли підняти руку на Червону Армію».

ВИСНОВКИ:
1. Враховуючи подібність суспільних характеристик 1917 та 2006 років, найбільш прийнятною формою народовладдя в Україні є козацька форма влади, за якою функції голів селищних, районних і обласних рад переходять до виборних козацьких отаманів, які здійснюють ці функції за звичаєвим козацьким правом, що не суперечить чинному законодавству України.
2. Українське козацтво повинно бути визнано окремим напіввійськовим соціальним станом з функціями територіальної оборони.
3. З метою зміцнення української державності та підвищення рівня добробуту населення України доцільно здійснити конституційну реформу щодо переходу до гетьманської форми правління як випробуваної часом та найбільш ефективної в сучасних умовах.

ЛІТЕРАТУРА
1. О.С.Рубльов, О.П.Реєнт. Українські визвольні змагання 1917-1921 р.р. – Київ, 1999, том 10.
2. В.А.Савченко. Двенадцать войн за Украину. – Харків, 2006.
3. Ю.В.Пасічник. Бюджетна система України та зарубіжних країн. – Київ, 2002.
4. А.М.Грива. Козацтво від витоків до сьогодення. – Київ, 2006.
5. І.Крип’якевич, Б.Гнатевич. Історія українського війська. – Львів, 1936, том 2.